МОВЛЕННЄВІ ЖАНРИ НАУКОВОГО СТИЛЮ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

І.Г. Козубська
Національний технічний університет України «КПІ»
 
Засновником сучасної теорії мовленнєвих жанрів вважається М.М. Бахтін, який ще у 50-х роках XXст. у своїй праці «Проблема мовленнєвих жанрів» написав: «У кожній сфері існують і застосовуються свої жанри, що відповідають специфічним умовам даної сфери… Певна функція (наукова, технічна, ділова, побутова) і певні, специфічні для кожної сфери умови мовленнєвого спілкування породжують певні жанри, тобто певні відносно стійкі тематичні, композиційні та стилістичні типи висловлювань» [ 2; 248]. Як зазначає учений, кожна сфера людської діяльності, виробляє свій, надзвичайно різнорідний, репертуар мовленнєвих жанрів. До мовленнєвих жанрів він відносить усі типи усних або письмових висловлювань, наприклад, бесіда, роман, військова команда, наказ, протокол, ділові документи.
Дослідженням мовленнєвих жанрів також займалися такі вчені, як Н.Артюнова,  Г.Вежбицька, Ф.Бацевич, Т.Шмельова, О.Селіванова С.Гайда, Г.Гачев.  Кожен з них давав дефініцію жанрів, описував їх ознаки та характеристики, класифікував за різними критеріями. Розглянемо декілька визначень мовленнєвих жанрів:
Ø    це сукупність об’єднаних в одне ціле мовленнєвих актів, складники мовного універсуму певної етнічної культури [ 4; 269 ].
Ø    це одиниці мовлення системно організованої мови, дискурсивний інваріант, зразок ідеальної природи, що характеризується певним тематичним змістом, композиційною структурою, відбором фонетичних, лексико-фразеологічних, граматичних, стилістичних засобів й інтенційно-прагматичними особливостями [ 5; 124].
Ø    це тематично, композиційно й стилістично усталені типи повідомлень – носіїв мовленнєвих актів, об’єднаних метою спілкування, задумом мовця з урахуванням особистості адресата, контексту і ситуації спілкування [ 3; 93 ].
За словами Ф.Бацевича «жанр формується у межах конкретного функціонального стилю; останній задає основні координати мовленнєвого жанру» [ 3; 96 ]. Кожен функціональний стиль реалізується у певних жанрах залежно від підстилів, на які він поділяється.
У науковому стилі виокремлюють такі підстилі з жанрами:
·                   власне науковий: монографія, стаття, дисертація, реферат, анотація, тези, курсова та дипломна роботи.
·                   науково-популярний: статті у неспеціальних журналах, виклад наукових даних для нефахівців, книжки, призначені для широкого кола читачів.
·                   науково-навчальний: підручники, посібники, лекції, словники.
Власне науковий стиль об’єктивує наукові відомості і кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид з жанрами (реферат, анотація, конспект, тези) та науково-довідковий (довідники, словники, каталоги). Жанри наукових текстів науково-інформативного підрозділу об’єднані загальними властивостями: є вторинними жанрами мовлення (складаються на основі вже наявних опорних текстів, найчастіше оригінальних, первинних, хоча тези можуть бути й оригінальним науковим твором) і певним чином співвідносяться з навчально-науковим різновидом наукового стилю мови.
Монографія – це наукова праця (книга), в якій зібрано, систематизовано й узагальнено матеріал та результати великого наукового дослідження. Автор монографії пропонує власну наукову гіпотезу чи концепцію розв’язання важливої наукової проблеми.
Стаття – це невеличкого розміру наукова робота, що присвячена певній проблемі і розрахована на фахівців, які спеціалізуються на розв’язанні цієї проблеми. Статті бувають повідомлювальні (про нові результати), оглядові (підсумки), дискусійні (про спірні питання).
Реферат– це невеличкий за обсягом виклад наукового дослідження або кількох праць з якоїсь наукової проблеми. Зазвичай він будується на основі одного чи кількох опрацьованих джерел і містить найцікавіші положення і найяскравіші приклади.
Дисертація – власне науково завершене дослідження, яким відкрито новий напрям у науці, започатковано досі невідомий підхід чи вирішено складну проблему, досліджено ще невідоме або розв’язано низку завдань, що забезпечить наступний поступ у цій проблемі чи галузі.
Тези – це положення, що коротко і чітко формулюють основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь. Відповідно до мети тези бувають вторинні та оригінальні. Оригінальні тези створюють як первинний текст і вони можуть бути стислою формою презентації результатів наукових досліджень під час виступу на науковій конференції або ключовими елементами майбутньої наукової розвідки. Вторинні тези слугують для виділення основної інформації в тому чи іншому джерелі (наприклад, монографії, статті) під час читання та реферування.
Анотація – це коротка характеристика документа з точки зору його змісту, виду, форми, призначення та інших характеристик. Укладач анотації зазначає в ній особливості книги чи статті, які привертають читача.
Науково-популярний підстиль наукового стилю застосовують для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних наукових досліджень для нефахівців. Як уже зазначалося, він реалізується в таких жанрах, як статті науково-популярних часописів, книжки, призначені для широкого кола читачів.
Науково-навчальний підстиль наукового стилю – це мова навчання в усіх типах закладів освіти та мережі просвітницьких установ, товариств. Основними жанрами цього підстилю є підручники та посібники.
Підручник – книга, в якій систематично викладаються основи знань з певної області на сучасному рівні досягнень науки і культури.
Навчальний посібник – видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмету, курсу, дисципліни або окремого його розділу.
Варто зазначити, що підручник подає весь обов’язковий зміст навчального курсу, тоді як навчальний посібник може розглядати не всі розділи, теми, проблеми, а ті, що на думку автора, потребують особливої уваги, або подавати матеріал ширше. Часто навчальний посібник є першою спробою підручника і в наступних виданнях переростає в нього.
Отже, мовленнєвий жанр – це тематично і композиційно оформлена одиниця мовлення, що характеризується певним змістом та інтенційно-прагматичними особливостями. Науковий стиль у межах своїх підстилів формує власні мовленнєві жанри, кожен з яких має свої специфічні ознаки та структуру.
Література:
1.                Артюнова Н.Д. Жанры общения // Человеческий фактор в языке и речи. Коммуникация, модальность,дейксис/ред..Н.Д. Артюнова, Т.В. Булыгина, А.А. Кибрик и др. – М.: Наука, 1992. – С.52-57.
2.                Бахтин М.М. Проблема речевых жанров/М.М. Бахтин//Литературно-практические статьи. – М.: Художественная литература, 1986. – С.237-280.
3.                Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник/ Ф.С.Бацевич. – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 344с.
4.                Вежбицкая А. Речевые акты/А.Вежбицкая//Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогрес, 1985. – Вып.16. – С.251-275.
5.                Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія/О.О. Селіванова. – Полтава: Довкілля – К.,2006. – 712с.