НАВЧАННЯ АРГУМЕНТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ОВОЛОДІННЯ НИМИ ФРАНКОМОВНИМ ГОВОРІННЯМ

Л.В.Бондар
доцент, кандидат педагогічних наук
Національний технічний університет України «КПІ»
                   
Логіко-структурна цілісність монологу-аргументації реалізується в логіко-структурній організованості та зв’язності повідомлення. За визначенням Л.Г. Васильєва, дослідника лінгвоаргументології як галузі мовознавства [1, с. 37], текст-аргументація складається з аргументативних кроків, ходів та макроходів. В.І. Карабан [4] зазначає, що мовленнєвий/дискурсивний крок є елементом ходу, сполученням мовленнєвих актів: тези та обгрунтування, де аргументативний крок – комплекс аргументативних функцій, хід – сукупність кроків, які мають змістовий, граматичний та комунікативний зв’язок, та об’єднані спільною глобальною тезою всього повідомлення. Декілька ходів можуть утворювати макрохід. Структурування французького монологу-аргументації варіюється в залежності від способу міркування, який лежить в основі моделі побудови аргументації:
- дедуктивний або індуктивний спосіб (Leraisonnementdéductifouinductif): структура дедуктивного професійно спрямованого монологу-аргументації починається з висловлення головної ідеї, принципу, закону для виявлення часткового наслідку; індуктивний – презентація різних чисельних окремих випадків для формулювання принципу, головної ідеї;
- міркування за аналогією (Leraisonnementparanalogie)– порівнюють висунуту тезу з подібною ситуацією для доведення її істинності, часто використовуються стилістичні тропи та фігури, оскільки метафоричність є типовим явищем французького мовлення, включаючи науково-технічне;
- концесивне/допустове міркування(Leraisonnementconcessif)– на початку монологу мовець погоджується з аргументом чи фактом, який протирічить його власній тезі, продовжуючи доводити істинність своєї точки зору;
- міркування (доказ) від протилежного (Leraisonnementparl'absurde)– висунення протилежної до тези супозиції, демонстрація хибності чи абсурдності висновків у результаті її доведення;
- критичнеміркування(Le raisonnement critique)– мовецьспростовуєтезу, протилежнуйоговласній, вдаючисьдокритичногоаналізускладовихпевногосудження: ”Quel est l’aspect principal de la question abordée?“, ”Est-ce que ces données peuvent me permettre de tirer cette conclusion?“, ”Cet argument n'est-il pas en opposition avec celui-ci“, ”Si cela est vrai, qu'est-ce que cela peut entraîner?“...
- силогізми(Le syllogisme)– дедуктивнийспосібміркування, висновокякогоєрезультатомпред’явленнядвохреченьякістинних(prémisses), зякихвиводятьтретєта, якімаютьоднаковусуб’єктно-предикатнуструктуру, базуючисьнапринципах: "щовідноситьсядоголовного, стосуєтьсяйогоскладовихтанавпаки", наприклад: 1.Proposition majeure (Les nouvelles technologies sont devenues indispensables à notre vie). 2. Proposition mineure (Le Wi-Fi Direct,qui peut procéder à une recherche automatique d'autres périphériques et services compatibles, fait partie de nouvelles technologies). 3. Conclusion (Le Wi-Fi Directest devenu indispеnsable à notre vie).
Аналіз науково-методичної літератури [1; 2; 6] дозволив виділити такі моделі (плани) побудови монологу-аргументації:
 - діалектична модель: а) теза: захист певної точки зору; б) антитеза: наведення аргументів, протилежних висунутій тезі, результатом яких є виникнення видимого протиріччя між обома судженнями; в) синтез: фінальна теза, поєднання певних елементів протилежних тез та встановлення "середньої" істини внаслідок подолання протиріч: Thèseinitiale→Antithèse→ Synthèse;
- аналітична модель: проведення аналізу певного явища, його а) фактів, обставин; б) причин їх виникнення; в) наслідків, висновків: Problèmes→ Causes→ Solutions;
- компаративна модель: зіставлення двох тез, передбачає два варіантипобудови аргументації: І. а) розгляд першої тези; б) розгляд другої тези; в) аналіз їх спільних елементів та розбіжностей: Premièrethèse→ Secondethèse→ Leurspointscommunsetdifférents; та ІІ. а) огляд спільних рис обох тез; б) аналіз їх розбіжностей; в) синтез двох тез у третю: Pointscommunsentrelesdeuxthèses→ leurspointsdifférents→refontedesdeuxthèsesentroisième;
- акумулятивна модель: коментування та пред’явлення кожного аспекту проблеми, що розглядається, де пункти плану будуються відповідно до кожного аспекту: Thèse→ premieraspect→ deuxièmeaspect→ troisièmeaspectetc;
- пояснююча модель: розгортання аргументації навколо кількох різних осей, кожна вісь міркування (може включати різні згадані вище способи міркування) відображає частину даного плану: Thèse→premieraxederéflexion→secondaxeréflexionetc;
Таким чином, лінгвістичні особливості французького професійно спрямованого монологу-аргументації є об’єктивним фактором впливу на характер формування компетентності у монологічному мовленні майбутніх фахівців технічної галузі, визначення та врахування яких є передумовою підвищення ефективності відповідного навчання.
Література:
1.     Васильев Л.Г. Аспекты аргументации/ Л. Г. Васильев.– Тверь: Тверск. гос. ун-т, 1992.– 42 с.
2.     Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка/В.Г.Гак.– М.: Добросвет, 2000.– 832 с.
3.     ЗагальноєвропейськіРекомендації з мовної освіти : вивчення, викладання, оцінювання / Наук. ред. укр. вид. доктор пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва. —  К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.
4.     Карабан В.И. Сложные речевые единицы: прагматика английских асиндетических полипредикативных образований: монография / В.И. Карабан.– К.: Вища школа, 1989. – 131 с.
5.     Програмазанглійської мови для професійного спілкування/ [Г. Є. Бакаєва,О. А. Борисенко, І.І. Зуєнок та ін.]. – К.: Ленвіт, 2005. – 119 с.
6.     Meyer M. Qu’est-ce que L’argumentation / M. Meyer. – Paris : Vrin, 2005. – 122 p.