РОЛЬ АУДІЮВАННЯ У НАВЧАННІ ГОВОРІННЯ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

І.С. Полюк
доцент
Національний технічний університет України «КПІ»
 
Одним з провідних видів мовленнєвої діяльності в усному діловому спілкуванні є говоріння, як діалогічне,  так і (меншою мірою)    монологічне.    Основною   його    особливістю   є   чітко   виражене прагнення до досягнення певної мети. Наприклад, під час переговорів це прагнення до ухвалення вигідних для мовця умов, у науковій дискусії — прагнення до пізнання істини або до відстоювання власної думки тощо. Основою для говоріння у навчанні звичайно служить якийсь текст - усний (монологічне висловлювання або репліка співбесідника в ході усного діалогічного спілкування) або письмовий (створений самим мовцем або іншим комунікантом). Читання в діловому спілкуванні зводиться до читання документів, листів, виробничих інструкцій, описів тощо. Інформація, отримана під час читання, може послужити стимулом до написання різного виду текстів, до усних монологічних виступів, усного діалогічного спілкування, а також може викликати певного типу невербальну поведінку [1]. Письмо, безумовно, є важливим видом МД в реальному професійному діловому спілкуванні  французькою мовою, яке передбачає створення різних за жанром текстів, проте цей вид МД безпосередньо не пов'язаний з усним професійним спілкуванням (за винятком випадку озвучування раніше написаних текстів). Отже, основою для продукування власних висловлювань в реальному усному спілкуванні  може бути як аудіотекст, так і текст для читання.  В усному спілкуванні аудіювання відіграє провідну роль.  Таким  чином, у навчанні усного діалогічного професійно спрямованого спілкування  французькою мовою аудіювання є основним видом МД, а читання — допоміжним. При цьому аудіювання відіграє подвійну роль, і як основний засіб формування аудитивної компетенції, і як один із допоміжних засобів формування компетенції в говорінні [1; 2].
Неможливо навчити говоріння тільки за допомогою аудіювання або читання. Проте аудіювання може і повинне служити основою для навчання говоріння, оскільки аудіотекст є природним зразком для створення студентами власних текстів, імітація зразка здійснюється на всіх рівнях — від фонетичного й інтонаційного до побудови ланцюжка комунікативних намірів. Загальновизнано, що говоріння є одним з найважчих для студентів видів МД, воно  вимагає високого ступеня активності володіння лексикою і граматикою мови, що вивчається.  У непідготовленому говорінні, зокрема в усному діалогічному мовленні, немає часу для звернення до словника, що  характерно і для аудіювання. Але, якщостудент володіє лексико-граматичним матеріалом на рівні, достатньому для говоріння, то, як правило, він легко використовує його як опору  і для  аудіювання [1].
Навчання аудіювання  іноземною мовою служить засобом формування аудитивної компетенції і сприяє формуванню компетенції в говорінні. Говоріння, у свою чергу,  сприяє формуванню аудитивної компетенції. Читання і меншою мірою письмо єдопоміжними видами МДв навчанні усного діалогічного професійно орієнтованого ділового спілкуванняфранцузькою мовою.
Згідно з ЗЕР, мінімально прийнятий рівень володіння мовою для бакалавра - В2,  що передбачає такі вміння: розуміти основні ідеї та розпізнавати відповідну інформацію в ході детальних обговорень, дебатів, офіційних доповідей, лекцій, бесід, що за темою пов'язані з навчанням та спеціальністю;  розуміти в деталях телефонні розмови, які виходять за межі типового спілкування;  розуміти загальний зміст і більшість суттєвих деталей в автентичних радіо і телепередачах, пов'язаних з академічною та професійною сферами;  розуміти досить складні повідомлення та інструкції в академічному та професійному середовищі; розуміти намір мовця і комунікативні наслідки його висловлювання;  визначати позицію і точку зору мовця;  розрізняти  різні  стилістичні  регістри  в усному та письмовому спілкуванні з друзями, незнайомцями, колегами, працедавцями [3].
Для успішного розуміння аудіотекстів у діловому спілкуванні французькою мовою студенти повинні володіти певним обсягом експліцитних і імпліцитних знань, значну частину яких вони набувають на заняттях з ФМ (мовна і соціокультурна компетенція, знання норм дискурсу). Ситуативні знання в реальному діловому спілкуванні  у комуніканта звичайно є, а в навчальному спілкуванні вони мають задаватися учасникам спілкування, щоб останнє було природним.
Розгляд особливостей функціонування діяльності аудіювання в ДС дозволив нам визначити види аудіювання, типові для реального ділового спілкування  і для його навчання, а саме: аудіювання в процесі інтеракції,  аудіювання без можливості слухача керувати висловлюванням мовця,  аудіювання мовлення викладача (останнє тільки у навчальних умовах). Чинники, що полегшують і ускладнюють розуміння аудіотекстів у кожному виді аудіювання, різні: в аудіюваннімовлення викладача чинники ускладнення мінімальні, а чинники полегшення включають знайому вимову, стереотипність, адаптованість, наявність зорового ряду; аудіювання безможливості слухача керувати висловлюванням мовця характеризується неможливістю впливати на процес продукування /репродукування, підвищеним навантаженням на пам'ять, що вимагає спеціальних навичок [1; 4]. Таким чином, усі три основні види аудіювання мають обов’язково  бути присутні у навчанні аудіювання французькою мовою, а аудіювання в процесі інтеракції й аудіювання без можливості слухача керувати висловлюванням мовця мають оцінюватися окремо. Для подолання труднощів, пов’язаних з особливостями мовленнєвого повідомлення, студентів варто готувати. Труднощі, пов’язані з психічним станом слухача, при реальному діловому спілкуванні та при навчанні його не ідентичні, тому досвід в аудіюванні допоможе слухачам їх уникнути в реальному діловому спілкуванні. Труднощів, пов'язаних з умовами сприйняття аудіотексту, слід уникати у навчанні аудіювання. Компетенція в аудіюванні  включає мовні знання, енциклопедичні знання (у тому числі професійні знання), соціокультурні знання, знання норм дискурсу.
Література:
1.                Бубнова Д.В. Коммуникативная ситуация как единица обучения иноязычному общению // Теория и практика инженерного образования. Тезисы по материалам докладов VII Международной научно-методической конференции. – Севастополь: Изд-во Сев ГТУ, 2000. – С.106-109.
2.                Жилкина Д.Н. Решение коммуникативных задач в процессе обучения иностранному язику // Иностранные языки в школе. – 1992. –№ 1. –С.59-61.
3.                Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Наук. ред. укр. вид. доктор пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва. — К.: Ленвіт, 2003. — 273 с.
4.      Іщенко Т.М. Відбір та організація аудіоматеріалів для навчання ділового англійського мовлення студентів економічних спеціальностей // Вісник КНЛУ, Серія «Педагогіка та психологія», 2001. – Вип.4. – С.112-120