РЕАЛІЗАЦІЯ КОМУНІКАТИВНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ

Важливість вивчення англійської мови як мови міжнародного спілкування у сучасних умовах давно не потребує пояснення, а є загальновідомим фактом.  Постійно підкреслюється і необхідність модернізації та удосконалення підходів до її викладання й технологій навчання. Сьогодні застосовуються різні методи викладання англійської мови, перевага надається тим, які об’єднують комунікативні та пізнавальні цілі. Завдяки новітнім технологіям та досягненням науки використання таких підходів стає ще більш ефективним.
Суть комунікативного навчання полягає в тому, що процес навчання є моделлю процесу спілкування. Для цього необхідно моделювати основні, принципово важливі, сутнісні параметри спілкування, до яких належать особистісний характер комунікативної діяльності суб’єкта спілкування, взаємодія мовних партнерів, ситуації як форми функціонування спілкування, змістовна основа процесу спілкування, система мовних засобів, засвоєння якої забезпечило б комунікативну діяльність у ситуаціях спілкування, функціональний характер засвоєння і використання мовних засобів, евристичність (новизна) спілкування і т. д. [4, с. 4].
Комунікативно орієнтоване викладання має на меті не тільки дати студентам практичні знання граматики та лексики мови, що вивчається, але також розвинути у них розуміння того, як відповідна мова використовується для спілкування. Формальні аспекти мови – граматика, лексика, фонетика – подані в комунікативних контекстах для того, щоб формувалося безпосереднє розуміння того, як ці форми вживаються у мовленні. Окрім того, вміння в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі систематично розвиваються за допомогою широкого набору реалістичних видів навчальних завдань, які забезпечують максимум можливостей для використання мови, що вивчається. Цей підхід вимагає відкритої атмосфери співпраці й активної участі учнів у процесі їх навчання на уроці. Ключові освітні принципи методики комунікативно орієнтованого викладання були добре підсумовані Soars і Soars (1986), вони включають наступні пункти:

1. в учнів стимулюються когнітивні процеси;
2. учні беруть активну участь у процесі навчання;
3. учнів заохочують висловлювати свої думки, виражати свої почуття і використовувати свій досвід;
4. учні беруть участь у навчальній діяльності, яка імітує або створює реальні чи реалістичні ситуації;
5. учнів заохочують працювати разом;
6. учнів заохочують брати на себе відповідальність за власне навчання і розвивати вміння вчитися;
7. учитель виконує різні ролі – інформант (informer), консультант (resource consultant), спостерігач (monitor), - на різних етапах уроку [2, с. 8].  Ті самі принципи застосовуються у викладанні англійської мови у вищих навчальних закладах, де велику увагу звертають на мотивацію діяльності студентів, адже саме це спонукає їх засвоювати знання краще. Саме комунікативний особистісно-орієнтований підхід є одним з найбільш ефективних у цьому плані, він підвищує власну зацікавленість кожного студента у вивченні мови тому, що отримані знання знадобляться їм у майбутньому.

У процесі навчання за комунікативним методом учні набувають комунікативної компетенції – здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації. Вони навчаються комунікації у процесі самої комунікації. Відповідно всі вправи та завдання повинні бути комунікативно виправданими дефіцитом інформації, вибором і реакцією. Найважливішою характеристикою комунікативного підходу є використання автентичних матеріалів, тобто таких, які реально використовуються носіями мови. Мовленнєва взаємодія учнів інколи, хоч і далеко не завжди, проходить за співучастю викладача в найрізноманітніших формах: парах, тріадах, невеликих групах, з усією групою. Із самого початку учні оволодівають усіма чотирма видами мовленнєвої діяльності на понадфразовому і текстовому рівнях при обмеженому використанні рідної мови. Об’єктом оцінювання є не тільки правильність, а й швидкість усного мовлення та читання. У рамках навчання мовлення за комунікативною методикою широко використовуються опори різних видів:
–  змістові та смислові;

1. словесні й зображальні, що допомагають керувати змістом висловлювання (текст, мікротекст, план, логіко-синтаксична схема), а також засвоювати граматичний матеріал;
2. мовні ігри, що дають змогу спілкуватися в різних соціальних контекстах та в різних ролях [3, с. 100].

Як уже згадувалося, необхідною складовою описуваної методики є навчання на реальних, оригінальних чи близьких до них матеріалах. Звичайно, для цієї ролі підійдуть англомовні книжки, періодичні видання, фільми та ін. Для отримання цих матеріалів незамінною стала всесвітня мережа Інтернет, яка дає доступ до перелічених матеріалів та дозволяє зануритись у середовище не виїжджаючи за кордон завдяки можливості спілкування з носіями мови. У мережі Інтернет студент може самостійно знаходити необхідні посібники, довідники та іншу корисну інформацію, тренувати різні види діяльності за допомогою он-лайн програм та тестів.
Інтернет – це міжнаціональне, крос-культурне суспільство, чия життєдіяльність заснована на електронному спілкуванні мільйонів людей в усьому світі, що говорять одночасно, найбільша за розмірами і кількості учасників розмова, що коли-небудь відбувалася. Спілкуючись в іншомовному середовищі, забезпеченим Інтернет, студенти опиняються в дійсних життєвих ситуаціях. Вони приймають рішення широкого кола значимих, реалістичних, цікавих і досяжних задач, навчаються спонтанно і адекватно на них реагувати, що стимулює створення оригінальних висловлювань, а не шаблонну маніпуляцію мовними формулами [5, c. 41].
Оскільки комунікативна компетенція студента найтіснішим чином зв'язана з лінгвосоціокультурною компетенцією, викладачу необхідно визначити конкретні цілі використання можливостей і ресурсів Інтернету при підготовці до занять. Наприклад: для підбору і включення матеріалів мережі Інтернет у зміст занять (інтегрувати їх у програму вивчення); для самостійного пошуку інформації студентами в рамках роботи над проектом; для самостійного вивчення студентами лексичних та граматичних явищ іноземної мови і ліквідації прогалин у знаннях, уміннях і навичках; для самостійної підготовки і здачі студентами визначеної тематичної лексики [1, с. 146]. Тут студенту знадобиться не лише знання мови, але й комп’ютерна грамотність.
Отже, найпоширенішою методикою викладання іноземної мови, зокрема англійської, є комунікативна. Суть комунікативного навчання полягає у підготовці студента до участі в процесі іншомовного спілкування та отримання практичних знань, які знадобляться йому у майбутньому. Описуваний підхід включає моделювання реальних ситуацій спілкування, що опирається на застосування автентичних матеріалів. Такі матеріали може запропонувати Інтернет. Використання глобальної мережі має багато переваг, таких як можливість спілкування з носіями мови, доступ до ресурсів віртуальних бібліотек (а отже електронних граматичних і лексичних довідників, словників, фахових матеріалів),  корисних навчальних програм, банків фільмів, книжок, аудозаписів тощо. Цей список можна продовжити. Головною ж функцію слід вважати здатність створення природного мовного середовища, що лежить в основі застосування комунікативного підходу до навчання англійської мови.
Література:

1. Горелова Л. М. Використання Інтернет-ресурсів у навчанні іноземної мови для підвищення соціокультурної компетенції студентів / Л. М. Горелова // Наукові праці : наук.-метод. журн. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2003. – Т.25, Вип. 12 : Сер. Педагогічні науки. – С. 144 – 148.
2. Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови (Communicative methods and materials) / Перекл. і адапт. Л.В. Биркун. – Oxford: Oxford University Press, 1998. – 49 с.
3. Люта А. В. Сучасні методи вивчення іноземних мов / А. В. Люта // Держава та регіони. Сер.: Гуманітарні науки. – 2012. – № 2. – С. 98–106.
4. Пассов Е.И. Основы коммуникативной методики обучения иноязычному общению / Е.И. Пассов. – Москва : Русский язык, 1989. – 276 с.

Полат Е.С. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования : учебное пособие для студентов пед. вузов и системы повышения квалификации пед. кадров / Е.С. Полат, М.Ю. Бухаркина, М.В. Моисеева, Д.Е. Петров. – М. : Центр “Академия”, 2001. – 272 с.