You are hereІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ


К.М. Гавриленко
Національний технічний університет України «КПІ»
 
Радикальні зміни в нашому суспільстві змінюють і ускладнюють умови соціального життя людини. На даний час намітився перехід від суворо регламентованого життя всього суспільства і окремо взятої людини до вибудовування гнучких взаємовідносин. У цьому зв'язку суспільство диктує системі вищої професійної освіти запити на розвиток вільної, відповідальної, комунікативно активної особистості, яка усвідомлює своє право вибору і вміє цей вибір здійснювати, діючи свідомо і відповідально. У новому столітті істотно змінився соціокультурний контекст ставлення до вивчення іноземних мов. Значно зросли їх освітня та самоосвітня функції у ВНЗ, професійна значущість на ринку праці, що викликало посилення мотивації до вивчення англійської як мови міжнародного спілкування.
Якість модернізації сучасної вищої освіти багато в чому залежить від характеру протікання інноваційних процесів і визначається особливостями нововведень, інноваційним потенціалом певної навчальної ситуації та педагогічного колективу. Активізація міжнародних відносин у контексті інтеграційних та глобалізаційних тенденцій розвитку світової спільноти сприяє підвищенню загального інтересу до вивчення іноземних мов, і в першу чергу англійської – як традиційно важливого засобу міжнародного спілкування. Якісна підготовка студентів до здійснення різнобічної комунікації іноземною мовою передбачає вивчення не тільки власне мови (її основного лексичного складу, фразеологізмів, орфографії, синтаксису і т. п.), а й глибше розуміння культурної своєрідності, традицій, звичаїв, творчої спадщини та ментальності її носіїв.
Одна з основних цілей навчання іноземної мови в умовах мовного ВНЗ полягає у формуванні у студентів комунікативної компетенції мовою, яка вивчається. Комунікативна компетенція складається з чотирьох основних компонентів, а саме: лінгвістичної, мовної, соціокультурної та стратегічної компетенцій [2, с. 25-26]. При цьому соціокультурна компетенція є одним з основних функціональних аспектів мовної комунікації.
Соціокультурний компонент комунікативної компетенції передбачає знання соціокультурного контексту, в якому використовується іноземна мова. Випускник ВНЗ повинен уміти використовувати адекватні засоби іноземної мови для досягнення тих чи інших комунікативних цілей [5, с. 20]. Таким чином, володіння іноземною мовою на досить високому рівні в якості однієї з необхідних умов забезпечення якісної мовної підготовки передбачає формування вміння адекватно використовувати мовний матеріал відповідно до контексту, в якому відбувається мовна комунікація. Знання контексту завжди ґрунтується на знанні культури, що асоціюється з мовою, яка вивчається, а також норм використання мови в рамках даної культури.
В умовах практичної відсутності реальних можливостей безпосереднього контакту з культурою носіїв мови та людьми, які використовують дану мову в якості природного засобу спілкування, на жаль, часто досить імовірне виникнення тенденції перетворення процесу вивчення іноземної мови в процес накопичення знань про мову, а не оволодіння мовою як засобом мовного спілкування. Говорячи про вивчення англійської мови, слід відзначити, що вся система навчання мови повинна бути організована з урахуванням тієї ролі, яка належить їй в сучасному світі. Як відомо, в умовах глобалізації, саме англійська мова є основним засобом мовного спілкування на глобальному рівні [1, с. 97]. У зв'язку з цим, в умовах сучасності навчання англійської мови як іноземної є необхідною умовою глобальної освіти.
Вивчення іноземної мови, як вже зазначалося раніше, пов’язане з всебічним вивченням культури. У випадку з англійською мовою виникають додаткові труднощі, пов'язані з тим, що англійська є мовою, яка використовується як рідна чи друга мова в Австралії, Англії, Ірландії, Канаді, Новій Зеландії, США, Уельсі, Шотландії та багатьох інших країнах. Англійською мовою говорить переважна більшість людей у світі. Існує думка, згідно з якою сьогодні англійська мова належить не тільки його безпосереднім носіям, а й усім людям, що використовують дану мову в якості природного засобу спілкування [7, с. 10]. Автор всесвітньо відомої «Кембриджської енциклопедії англійської мови» Д. Крістал вказує, що в даний час число людей, які володіють англійською мовою і користуються нею як засобом комунікації, наближається до семисот мільйонів, і проживають вони на всіх континентах [3, с. 16]. При цьому лише менше половини з них є носіями мови.
У подібній ситуації визначення того, хто саме може і повинен стати еталоном мовної поведінки для студентів мовного ВНЗ, представляється досить складним. Для раціонального вирішення цього питання слід встановити, яка саме модель є найбільш прийнятною і найбільш доцільною для тих чи інших умов вивчення мови. Наприклад, у випадку, коли англійська мова вивчається з метою спілкування на міжнародному, інтеркультурному рівні, є доцільним створення таких умов і використання відповідних педагогічних засобів, завдяки яким студенти попередньо сформували б судження про існування різних варіантів англійської мови, прийнятих у середовищі як носіїв мови, так і людей, які використовують дану мову з метою мовного спілкування.
Слід зазначити, що вивчення мови неодмінно передбачає ознайомлення, тій чи іншій мірі, з культурою носіїв мови, з нормами і цінностями, прийнятими в суспільстві її носіїв. Більше того, адекватне використання мови обов'язково ґрунтується і орієнтоване на виконання певних норм поведінки, прийнятих серед представників даної культури. Дослідники проблеми формування комунікативної компетенції відзначають, що в переважній більшості випадків навчання іноземної мови традиційно зосереджене на вивченні саме різних аспектів мови – лексичному, граматичном та ін., а також формуванні навичок і вмінь говоріння, аудіювання, читання та письма. Тому слід відзначити, що функціональна сторона комунікативної компетенції часто ігнорується, внаслідок чого вивчення мови зводиться до отримання знань про мову, а не засвоєння мови як засобу мовного спілкування.
Таким чином, формування соціокультурних компонентів комунікативної компетенції зокрема, такими як адекватне оволодіння тією чи іншою мовою, передбачає вивчення її культури. Також слід підкреслити, що вивчення культури неможливо без оволодіння мовою представників даної культури.
Однак при цьому необхідно визначити, хто саме має виступати як еталон мовленнєвої поведінки в тому чи іншому контексті навчання іноземної мови у спеціалізованому вищому навчальному закладі. У випадку з англійською мовою слід також встановити, представники якої саме культури стануть оптимальною моделлю мовної поведінки, найбільш прийнятною в наших умовах навчання мови.
У цьому зв'язку К. Девісон і Д. Каммінс вважають, що англійська мова, яка використовується з метою міжнародного спілкування, може і повинна розглядатися не як мова, що вживається в цілях мовної комунікації в тій чи іншій частині планети, а, швидше, в якості загальноприйнятого засобу спілкування на глобальному рівні, яким і є сьогодні англійська мова [4, с. 1131-1133].
Говорячи про навчання англійської мови в умовах технічного ВНЗ, слід зазначити, що однією з його основних завдань є формування у студентів уміння адекватного професійного спілкування іноземною мовою, що можливо за умови ознайомлення студентів із правилами і нормами мовної поведінки, прийнятими в середовищі людей, що використовують дану мову в якості природного засобу мовного спілкування. Якщо даному соціокультурному аспекту комунікативної компетенції не приділяється належної уваги в процесі навчання, формування подібного вміння не є можливим.
Всі матеріали, які використовуються в процесі навчання мови для професійних цілей, повинні бути автентичними. Автентичність текстових матеріалів повинна стати одним з основних принципів відбору матеріалів для читання та аудіювання. Так, М. Маккарті вважає, що дотримання норм мовного спілкування, прийнятих носіями мови, а також природність контексту, в якому здійснюється мовне спілкування, сприяє більш успішному навчанню [6, с. 102]. Відповідно до цього твердження, цілеспрямоване і послідовне читання, у тому числі книг, що містять інформацію з культури Британії, США та інших англомовних країн, прослуховування аудіоматеріалів, перегляд відео, передач, фільмів англійською мовою з подальшим їх обговоренням, може значно сприяти набагато більш результативному формуванню соціокультурної компетенції, і через неї – навчанню студентів англійської мови на рівні її розуміння, засвоєння і комунікативного вміння.
Наведені твердження не вичерпують педагогічну проблему формування соціокультурної компетенції студентів у процесі вивчення англійської мови як іноземної в умовах вищого технічного навчального закладу. Перспективним напрямком для подальших наукових пошуків у цій галузі є підбір і структурування змісту соціокультурної компетенції, а також методична розробка необхідних педагогічних засобів для його освоєння в процесі викладання англійської мови у ВНЗ.
Література:
1.                Авдеев Н. Ф. Высшая школа в условиях глобализации / Н. Ф. Авдеев. – М. : Изд-во МГИУ, 2011. – 578 с.
2.                Родионова Т. Г. Инновационные процессы в обучении иностранному языку: дидактика, перевод, культура /Т. Г.Родионова, О. Швец. – Тверь : Тверск. гос. ун-т, 2002. – 160 c.
3.                Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of the English Language / D.Crystal. – 2nd ed. – Cambridge : Cambridge University Press, 1997. – 488 p.
4.                Cummins J. International Handbook of English Language Teaching / Jim Cummins, Chris Davison. – L. : Springer, 2007. – 1242 p.
5.                De Jong Wout. Open Frontiers. Teaching English in an Intercultural Context / Wout de Jong. – Oxford : Heinemann, 1996. – 118 p.
6.                McCarthy Michael. Discourse Analysis for Language Teachers / Michael McCarthy. – Cambridge : Cambridge University Press, 1991. – 213 p.
 

Работает на Drupal, система с открытым исходным кодом.