You are hereНАВЧАННЯ АНОТАЦІЙНОГО ПЕРЕКЛАДУ У ВНЗ

НАВЧАННЯ АНОТАЦІЙНОГО ПЕРЕКЛАДУ У ВНЗ


І.І. Антоненко
Національний технічний університет України «КПІ»
 
Міжнародні зв’язки України  підвищують роль іноземних мов,  а сучасне суспільство ставить нові вимоги до професійної діяльності майбутнього фахівця, у зв’язку з цим змінюються вимоги до рівня практичного оволодіння студентами уміннями спілкування в усній і письмовій формах відповідно до соціальних норм  мовленнєвої поведінки.
Наукові тексти вторинного характеру  поширюють в науковому обігу  інформацію  про  досягнення.  Дослідники  В.Є. Чернявська, Т.М.  Корж  та М. Д. Гольов вважають, що складаючи  новий  вторинний текст, автор має  можливість проявити себе творцем. Під час читання йде опрацювання представленої  інформації в тексті і перед студентом постає задача вибрати  спосіб та мовну форму викладу змісту тексту-першоджерела,  застосовуючи досвід та свій індивідуальний стиль  письма.  Вчені  в своїх роботах зазначають,  що розуміння змісту тексту оригіналу ґрунтується на  знанняхв галузі однієї чи декількох дисциплін, які дають змогу студентові вступати в міжкультурну двомовну комунікацію як  спеціалісту, який діє і визначає свою галузь і  роль посередника в комунікації. Про важливість володіння термінологією, загальну інформаційну обізнаність і обсяг семантичного поля з конкретної тематики  й проблематики, спеціальні знання в певній сфері діяльності, які відіграють головну роль при створенні тексту перекладу, пишуть вчені Н.Н. Гавриленко, Я.Г. Фабрична. Як відомо, що той, хто перекладає  є  головним посередником, що забезпечує  комунікацію та передачу змісту основного  тексту, який може бути переказаний, анотований або реферований. Проблеми перекладу вивчали    науковці, які  розробляли  класифікацію видів   перекладу  та  компресії  тексту (І.В. Корунець,  Л.С. Бархударов,  О.І. Чередниченко, В.В. Сдобников,  В.Н. Коміссаров,  В.В. Сафонова, С.Є.  Максімов,  А.А. Вейзе, О.Л. Бурак,   І.С. Алєксєєва,  І.В. Арнольд, М.С. Зарицький та інші).
Відповідно до жанрово-стилістичної класифікації розрізняють  художній та інформативний  переклади. До художньго відносять  переклад художньої літератури, який має  художньо-естетичний вплив, а до інформативного  відносять переклад спеціальних текстів. К.О. Шевелько зазначає, що у межах інформативного виду також розрізняють підвиди, згідно  оригіналу до певного  стилю мови, виділяють: науково-технічний переклад, суспільно-політичний переклад, переклад газетно-журнальних матеріалів, офіційно-діловий переклад, переклад рекламних матеріалів. Л.С. Бархударов у своїй класифікації враховує також і форму тексту  – усний переклад усного тексту, письмовий – письмового, усний – письмового чи письмовий переклад усного тексту. Анотаційний  і реферативний переклад  належать до письмового виду, про це свідчать роботи вищезгаданих вчених, які вивчали види перекладів, але вони можуть бути усними.  Навчати студентів таким видам перекладу дуже корисно, тому що  вони є засобом економії часу для читання  друкованих іншомовних текстів. Також студенти можуть передавати інформацію першоджерела у стислому вигляді рідною мовою або іноземною.
В умовах інформаційного потоку, коли читач  просто фізично не встигає сприйняти всю інформацію, що надходить, він  може користуватися інформацією у вигляді вторинного тексту, який являє собою коротке повідомлення про головний зміст іншомовного тексту і дає уявлення  про його тему та предмет викладу рідною мовою. Головною метою при скороченні обсягу  інформації  є збереження його основного змісту. Як відомо, анотація  перелічує  питання,  які висвітлені у першоджерелі, але не розкриває їх. Студенти  отримують завдання знайти  важливі питання тексту та письмово записати їх. Вони можуть передати їх в усній формі. Якщо інформація буде  цікавою, або важливою та корисною, то студенти самі бажають обговорити її. На думку Т.М. Корж,  методична цінність анотування в тому, що анотація є мовленневою вправою для  розвитку вмінь писемного мовлення. Створюючи власний текст студент має проникнути в тему першоджерела,  що сприяє вдосконаленню вмінь зрілого читання, а письмовий виклад тексту формує вміння  зрілого письма, допомагає в навчанні реферування.   При реферуванні  не лише перелічуються питання з первинного тексту, а й передається  зміст кожного з них. Реферування  будується на основі  коротких ключових повідомлень, які виділені з тексту-оригіналу, і формулюються з позицій автора оригіналу, вони   знайомлять читача зі змістом оригіналу і таким чином заміщують його. Анотація дає уявлення лише про тему першоджерела і полегшує пошук необхідної інформації у тексті оригіналу, вона  може виступати  самостійним твором, однак не замінює тексту оригіналу. Стиль анотаційного перекладу книги або статті довільний і головне  її призначення в тому, щоб  дати читачеві можливість скласти  відповідне уявлення про доцільність   ознайомлення з анотованим матеріалом.  К.О. Шевелько вважає, що анотаційний переклад – це вид спеціального перекладу, який полягає у складанні анотації на текст першоджерела  мовою перекладу і надає читачеві уявлення про характер оригіналу (книга, стаття, технічний  опис, рукопис ), про його побудову та  якість викладу, актуальність, важливі питання та обґрунтованість висновків.
З огляду на роль письма у навчанні та  на навички і вміння, які необхідні при написанні письмових повідомлень, слід удосконалити вибір таких методів навчання писемного мовлення, які б могли допомогти формуванню цих умінь.
Література:
1. Гавриленко Н. Н. Обучение переводу в сфере профессиональной коммуникации: Монография. – М. : РУДН. 2008. – 175 с.
2. Корж Т. М. Навчання студентів вищих технічних навчальних закладів анотування англійських професійно орієнтованих текстів : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Корж Тетяна Миколаївна. – Севастополь, 2008. – 256 с.
 

Побудовано на Drupal, відкритій системі керування контентом